Наперекор судьбе (1 сезон)

Оксана втирала соль в горбушу, когда зазвонил телефон. В рыбном цеху под Одессой пахло льдом и тиной. «Сьогодні мамі стало гірше, – голос брата з-за шуму стрічкового конвеєра звучав як з-під води. – Потрібні гроші на ліки». Вона протерла мокрым рукавом щёку, оставив блестящий след чешуи. «А де твої зарплатні?» – спитала, притиснув трубку плечем. Андрій хрипло засміявся: «Ти думаєш, я не пробував?» За дверью цеху маячила вицвіла вивіска ринку «Привоз» – там вчора вона виторгувала з продажу в’яленої тарані знижку на ліхтарик.

Після зміни заскочила до хрущовки на вул. Армійській – мати спала, притиснувши до грудей фотографію батька-моряка. На кухні з підвіконня капало в каструлю: «Хоча б суп зробила», – проворкотіла Оксана, виловлюючи з борщу лавровий лист. Вночі прокинулась від стуку – лікарка з онкодиспансеру писала про перенесену хімію. На ранок забрала в коморі синій велосипед «Салют», що колись возив рибу на пляж. «Треба з’їздити до Миколаєва, – подумала, обмотуючи руль изолентою. – Там платять вдвічі за переробку сазана». У дворі хлопчик розбивав кригу лопаткою, а зі скам’ї біля під’їзду Андрій пильно дивився під ноги, крутячи в пальцях недокурок.