В последний раз прощаюсь (1 сезон)

В селі Бережки Олена розбирає речі покійної матері, знаходить у шафі пошарпаний чоловічий плащ із діркою від цигарки на рукаві. "Це ж батьків..." — шепоче вона, перебираючи фотокартку 1989 року, де молодий Микола стоїть біля зерносховища з незнайомою жінкою. Сусідка Марія, зайшовши позичити цукру, раптом завмирає: "Твій тато й досі носить оцю куртку? Він же тоді з Валентиною з заводу..." Олена кидає плащ у бак для сміття, голосно хлопає дверми.

Микола, повертаючись із рибалки, бачить викинуту річ і мовчки кладе її на веранду. Вночі Олена чує, як він брязкає ключами біля гаражу — там, під старими шинами, лежить конверт із виписками про лікування в київській клініці. "Хто це?" — питає вона, показуючи згорілий лист із підписом "В." Микола вибиває люльку об піч: "Твоя мати боялася, що ти...". Раптовий дзвінок із райцентру: приїхав Андрій, син Валентини, шукає документи на землю.