Мифические создания и как их готовят (1 сезон)

Ли Вэй, повар з виццями під очима, щодня мішав бульйон у чавунному казані біля ринку Шуйцзян. Його сусідка, Сяо Лун, дівчинка з синюватою лускою на шиї, вкрала з його вітрини пакетик «пекучого перцю духів» — останній інгредієнт для супу, що мав відновити врожай у селі. «Ти знову недохопив перцю?» — буркнув Ли Вэй, намагаючись не дивитись на її кишеню, з якої стирчав червоний хвостик пакетика. «Я не краду, я… тестую!» — відчепилася Сяо Лун, ховаючи руки за спину. Вночі вона прокралась до його комори, де знайшла старий сувій з рецептом «Підношення Нефритовому Циліню» — єдиним способом зупинити посуху.

Вони вирушили через бамбукові гаї до гір Байюнь, де серед скель, обсипаних крижаним мохом, жила лис-перевертень Хулі. «Ти знаєш, що цим супом можна відправити мене у небуття?» — зашипіла вона, розкриваючи пащу з кігтями, схожими на скло. Ли Вэй, обпікши руку об казан, впустив у вогонь жменю сушених жаб’ячих язиків — дим змусив Хулі відступити. Сяо Лун, розірвавши мішок з рисовим борошном, знайшла в ньому перлину інею, загублену ще її бабусею-драконихою. «Додай це замість перцю», — прошепотіла вона, а коли суп запінився рожевим кольором, дощ прорвався крізь хмари, змиваючи пил з дахів Шуйцзян. Ли Вэй лише потер чоло, дивлячись, як Сяо Лун випиває залишки з ковша. «Смакувало б краще з перцем», — буркнула вона.