Шоколадная ириска (2022)

Ліла Мартінес щодня змішує карамель у задній кімнаті кав’ярні *Sweet Whisk* на Рыб’ячому причалі Сан-Франциско. Її квартира на другому поверсі жовтого будинку завжди пропахла ваніллю, а на підвіконні стоїть розбита чашка з синьою облямівкою — подарунок колишнього, який вона так і не викинула. Одного ранку Майкл Реннер, чоловік у потертому костюмі від Hugo Boss, замовляє капучино й ненароком роняє: "Ваша мати колись готувала іриску з перцем чилі. Ви знаєте цей рецепт?" Ліла відповідає, перебираючи пачку старих записників під прилавком: "Вона ніколи не готувала з перцем. Ви, мабуть, плутаєте нас із кимось із Лос-Анджелеса".

У старій коробці з-під взуття, де Ліла зберігає фотографії з дитинства, вона знаходить згорнутий аркуш із написом "Для Майкла" — це виявився рецепт, де крихітним почерком зазначено: "3 грами перцю, інакше карамель не застигне". Елена, її сестра-студентка, ламає олівець об зошит, коли чує це: "Він бреше про Лос-Анджелес. Його батько працював на тому самому складі, де мама брала какао". Поки Ліла розтоплює цукор у цегляній мастері, Майкл стоїть біля дверей, його тінь падає на стіну з вицвілою фотошпалерою 1987 року — там його батько в фартуху кондитера дивиться у камеру.