Дом который (1 сезон)

Катя, разбирая хлам у бабушкиному горищі, натрапила на пошарпаний щоденник із замшеною обкладинкою. Він лежав під зламаним годинником, де застиглі стрілки показували 3:47. На першій сторінці — ім’я *Остап*, дата *1934 рік*. Вона перегортала сторінки, коли її брат Микола, обпіраючись на коцюбистий диван, кинув: «Там, мабуть, про таємний хід під льохом пише?» Замість відповіді вона знайшла мапу кварталу, де їхній будинок був позначений червоним хрестиком. На кухні, розливаючи узвар у глечики, бабуся раптом пробуркотіла: «Той хрестик… Це ж від пожежі 50-х. Наші вціліли, бо двері змащували глиною».

Микола, перевіряючи підвал, наштовхнувся на дитячий санчаток, загорнутий у газету з заголовком *«Хрущовки — майбутнє міст»*. Під ним — коробка з листами, адресованими *Марії від Василя*. У листопаді 1986 року хтось писав: «*Не виходь з дому, коли вітер з півночі. Радіація…*» Тим часом Катя, вигукуючи з вікна третього поверху, показала сусідці Галі порожнину в стіні: «Тут фото знайшли — чоловік у вишиванці з дітьми на тлі того самого балкону!» Галя, поправляючи окуляри, прошепотіла: «Це ж Семен, його в 37-му забрали. Діти зникли після евакуації…» Наступного дня брати знайшли на двехмару під шпалерами — *«Не продавати»*, нерівний почерк, червонило змішане з сажею.