Садовница (1 сезон)

Марія, доярка з села під Житомиром, щодня після зміни на фермі поливає помідори у теплиці, яку змайструвала з старих віконних рам. Її сусід Олег, механік із засмагою від зварювальника, частує її самогоном з чорносливом: «Тобі треба м’ятись менше, дівко. Чоловік у полі, а ти в теплиці — не пара». Вона відштовхує пляшку, розбиваючи глечик з базиліком — зелений слід на бетонній стіні хати. Наступного ранку знаходить у коморі мішок з насінням соняшників, перев’язаний стрічкою кольору військової форми.

Під час ярмарку в Бердичеві Марія зустрічає Софію, вчорашню вчительку, яка тепер продає вишиванки з діркою від кулі на плечі. «Це для нового герба району», — сміється вона, показуючи на орнамент. У Марії в кишені хрумтить лист від чоловіка з лінії фронту — папірець пахне дизелем і кров’ю, слова про «квітку в каску» зім’яті під цитатою з Тараса. Вночі вона садить соняшники вздовж дороги до лісу, де минулого літа збирали гриби, а зараз лежать міни з жовтою маркіровкою. Олег, спіймавши її на городі, мовчки кладе біля паркану саморобний металошукач.